ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ У ДІТЕЙ

Туберкульоз на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. В 1995 році ВООЗ зафіксувала в Україні епідемію туберкульозу, оскільки кількість хворих перевищувала 1 % населення. Епідемія невпинно прогресує й набуває погрозливих масштабів. Статистика свідчить про те, що в Україні щоденно реєструється 82 нових хворих на туберкульоз, а 30 хворих помирає. Серед хворих на туберкульоз значну частину складають діти до 18 років.

Розвиток світової фтизіатричної науки дав змогу розробити низку заходів і програм контролю за туберкульозом. Профілактика туберкульозу займає важливе місце в комплексі заходів, які направлені на боротьбу з туберкульозом у дітей .

Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (щеплення та ревакцинація), хіміопрофілактику, санітарну та соціальну профілактику туберкульозу.

Соціальна профілактика здійснюється шляхом проведення профілактичних заходів соціально-економічного характеру державного масштабу:

• зменшення шкідливих викидів під час роботи підприємств та від автотранспорту;
• підвищення матеріального добробуту населення;
• укріплення здоров'я населення;
• поліпшення харчування та життєво-побутових умов;
• необхідно розвивати фізичну культуру та спорт серед дітей, починаючи з дошкільного віку;
• слід активізувати проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням та іншими шкідливими звичками.

Більш свіже повітря, чиста вода, якісне та збалансоване харчування суттєво впливають на здоровий розвиток дітей і запобігають захворюванню на туберкульоз.

Санітарна профілактика переслідує мету попередити інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових дітей, захистити й зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній формі (особливо з бактеріовиділенням) оточуючих його дітей в сім’ї. Для цього у вогнищі туберкульозної інфекції (в сім'ї й оселі хворого на туберкульоз, який виділяє мікобактерії туберкульозу) проводяться соціальні, протиепідемічні та лікувальні заходи.

Для запобігання інфікування дітей в таких сім’ях, необхідна висока загальна культура й санітарна грамотність та відповідальна поведінка хворого, а також оточуючих його людей.

Найбільш небезпечними рахуються вогнища туберкульозу якщо хворий мешкає в комунальній квартирі або гуртожитку і в сім’ї є діти; якщо родина має погані умови життя, хворий та оточуючі його не дотримуються гігієнічних правил поведінки; якщо в родині хворого є діти, підлітки, вагітні.

Отже, метою санітарної профілактики є запобігання інфікуванню здорових дітей шляхом проведення соціальних, протиепідемічних і лікувальних заходів у осередках туберкульозної інфекції. Для реалізації цієї мети в сучасних умовах епідемії слід суворо дотримуватись своєчасного проведення поточної та заключної дезінфекції в осередках туберкульозної інфекції, проводити санітарно-освітню роботу спрямовану на підвищення рівня знань щодо туберкульозу й санітарної культури населення, дотримання здорового способу життя із залученням усіх засобів масової інформації, випуском науково-популярної літератури, листівок, буклетів, пам'яток.

Найдієвішим методом специфічної профілактики туберкульозу у дітей є вакцинація й ревакцинація вакциною БЦЖ. Вперше вакцинація БЦЖ проводиться дітям у віці 3-х днів в пологовому будинку. Перша ревакцинація проводиться у 7-річному віці при умові негайного результату проби Манту друга ревакцинація – в 14 років. Для виявлення тубінфікованих дітей щорічно проводиться проба Манту.

Дітям, у яких визначено віраж туберкулінової реакції або виявлено гіперергічну реакцію на туберкулін проводиться хіміопрофілактика на протязі не менше 2 місяців за визначенням фтизіатра.

В конкретній епідеміологічній ситуації хіміопрофілактика може бути призначена іншим несприятливим по туберкульозу групам дитячого населення.

За останні роки збільшилась кількість дітей, яким не проведено вакцинації та ревакцинації туберкульозу з причини відмови батьків. Оскільки Україна перебуває в умовах епідемії на туберкульоз, відмова батьків від щеплення дітей проти туберкульозу є неприпустимою. Особливо це стосується родин, в яких діти народжувались не в пологовому будинку, а вдома.

Окрім викладених профілактичних заходів (специфічна, санітарна й соціальна профілактика), до них слід віднести й своєчасне виявлення хворих на туберкульоз. Адже чим раніше виявлено хворого, тим більша ймовірність, що він інфікує меншу кількість здорових осіб. Через те профілактику туберкульозу потрібно здійснювати комплексно, у тому числі разом з іншими протитуберкульозними заходами.