ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ
(запитання –відповідь)

Конституційні засади здійснення правосуддя в Україні

Судочинство в Україні

Проголошення суверенітету і незалежності Української держави, верховенства права, а також реального забезпечення прав і свобод громадян зумовлюють проведення в нашій країні судово-правової реформи. Саме тому Верховна Рада України 28 квітня 1992 року схвалила Концепцію судово-правової реформи в Україні. Цей процес набув розвитку в Конституції України. У ст. 124 зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і що будь-яке делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. У ст.125 вказується на неприпустимість створення надзвичайних та особливих судів.

Згідно з Конституцією юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у нашій державі, тобто судовому захисту підлягають усі права, свободи та обов'язки громадян. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституційний Суд входить до судової влади як її самостійний суб'єкт і є єдиним органом конституційної юрисдикції в державі, що вирішує питання про відповідність Конституції України законів та інших правових в актів, а також дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Судова влада як частина доктрини розподілу влади

Якщо давати загальну характеристику розподілу 8 Конституції, то треба визнати, що він є нетрадиційним щодо розкриття сутності такої політико- правової категорії, як правосуддя. Так, вже у ст.6 використано категорію «судова влада», яка є частиною доктрини розподілу влади у правовій державі. За органами суду визнається самостійність і незалежність. Привласнення функцій цих органів іншими державними органами чи посадовими особами не допускається (124).

Основу судової влади в Україні становлять судові органи, що є різними за своєю компетенцією та юрисдикцією. Однак усі вони мають одне призначення- захист прав і свобод громадян, конституційного ладу, національної безпеки, додержання законності і справедливості. При цьому захист передбачених Конституцією прав і свобод людини і громадянина становить основний зміст діяльності органів судової влади.

Усе це свідчить про надзвичайну важливість і вагомість значення судової влади. Адже ніякий інший законодавчий орган не може привласнювати собі функції і повноваження судів. Тільки суди держава наділяє правом використовувати примусові повноваження державної влади, тобто у встановленому законом порядку визнавати особу винною у вчиненні злочину і призначити їй кримінальне покарання.

Система судів загальної юрисдикції

Загальні суди забезпечують захист прав і свобод громадян шляхом розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних та інших справ, їх система будується за принципами територіальності і спеціалізації. Принцип територіальності означає, що до системи цих судів входять районні (міські), міжрайонні (окружні), обласні та прирівняні до них суди і Верховний Суд України. Принцип спеціалізації передбачає спеціалізацію суддів зазначених судів, запровадження відповідних організаційних структур-галузевих судів для розгляду окремих категорій справ, а саме кримінальних, цивільних, сімейних.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Згідно зі ст. 125 Конституції України, а також з розділом 3 Концепції судово-правової реформи в Україні Верховний Суд України переглядає в апеляційному та касаційному порядку справи. розглянуті загальними судами, а також розглядає справи за ново виявленими обставинами.

Суди спеціальної юрисдикції

Зі ст.125 Конституції випливає, що в Україні мають бути створені суди спеціальної юрисдикції. До них насамперед треба віднести адміністративні суди, метою діяльності яких є розгляд спорів між громадянами та органами державного управління. Утворення таких судів передбачено Концепцією судово-правової реформи в Україні.

Є потреба й у розробці правових норм, пов'язаних з організацією та функціонування судів у справах неповнолітніх. Адже Закон України «про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. передбачає, що заходи примусового впливу до неповнолітніх правопорушників можуть визначати лише суди.

До судів спеціальної юрисдикції належать також господарські (арбітражні) і військові суди. Господарські (арбітражні) суди забезпечують захист прав і законних інтересів учасників господарських відносин _незалежно від форми власності, яку вони представляють). Систему цих судів складають обласні, прирівняні до них арбітражні суди та Вищий арбітражний суд України.

Військові суди розглядають лише справи про військові злочини та про соціальний захист військовослужбовців. Конституція України встановлює, що вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

В Україні відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Згідно з Концепцією судово- правової реформи це означає, що обласні та прирівняні до них суди функціонують як суди апеляційної та касаційної інстанції щодо справ, розглянутих районними (міськими) чи міжрайонними (окружними) судами. До того ж , Верховний Суд може переглядати в апеляційному та касаційному порядку справи, які розглядались будь-яким загальним судом. Місцевими визначаються районні (міські) та міжрайонні (окружні) суди.

Усі судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Конституційний статус суддів

Конституцією і законами України гарантується незалежність і недоторканість суддів. Незалежність суддів дістає вияв у тому, що вони підвладні лише закону і будь-який вплив на них неприпустимий. Недоторканість суддів поширюється на їх листування, засоби зв'язку, документи, службові і приватні приміщення. Судді всіх рівнів не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом.

Судді обіймають посади безстрокове, крім суддів Конституційного Суду України та судді, які призначаються на посаду судді вперше. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюються Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України в порядку, встановленому законом.

Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.

З метою забезпечення незалежності і недоторканості судів і суддів у ст. 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належності умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

• закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
• досягнення суддею 65 років;
• неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я (мається на увазі тривала хвороба, каліцтво, недієздатність);
• порушення суддею вимог щодо несумісності. Конституція (ст.127) встановлює, що професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої;
• порушення суддею присяги;
• набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

припинення його громадянства;

визнання його безвісно відсутнім або оголошено померлим;

подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Конституція встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше 3 роки, проживає в Україні не менш як 10 років і володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають підготовку з питань юрисдикцій цих судів. Ці судді здійснюють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, що буде встановлений окремим законом.

Основні засади судочинства в Україні

Судочинство в Україні проводиться суддею одноособове, колегією суддів в Україні чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є :

• законність;
• рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
• забезпечення доведеності вини;
• змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведення перед судом їх переконливості;
• підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
• забезпечення обвинуваченому права на захист;
• гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
• з абезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суд, крім випадків, встановлених законом;
• обов'язковість рішень суду.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Конституційні засади здійснення правосуддя в Україні

Судочинство в Україні

Проголошення суверенітету і незалежності Української держави, верховенства права, а також реального забезпечення прав і свобод громадян зумовлюють проведення в нашій країні судово-правової реформи. Саме тому Верховна Рада України 28 квітня 1992 року схвалила Концепцію судово-правової реформи в Україні. Цей процес набув розвитку в Конституції України. У ст. 124 зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і що будь-яке делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. У ст.125 вказується на неприпустимість створення надзвичайних та особливих судів.

Згідно з Конституцією юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у нашій державі, тобто судовому захисту підлягають усі права, свободи та обов'язки громадян. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституційний Суд входить до судової влади як її самостійний суб'єкт і є єдиним органом конституційної юрисдикції в державі, що вирішує питання про відповідність Конституції України законів та інших правових в актів, а також дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Судова влада як частина доктрини розподілу влади

Якщо давати загальну характеристику розподілу 8 Конституції, то треба визнати, що він є нетрадиційним щодо розкриття сутності такої політико- правової категорії, як правосуддя. Так, вже у ст.6 використано категорію «судова влада», яка є частиною доктрини розподілу влади у правовій державі. За органами суду визнається самостійність і незалежність. Привласнення функцій цих органів іншими державними органами чи посадовими особами не допускається (124).

Основу судової влади в Україні становлять судові органи, що є різними за своєю компетенцією та юрисдикцією. Однак усі вони мають одне призначення- захист прав і свобод громадян, конституційного ладу, національної безпеки, додержання законності і справедливості. При цьому захист передбачених Конституцією прав і свобод людини і громадянина становить основний зміст діяльності органів судової влади.

Усе це свідчить про надзвичайну важливість і вагомість значення судової влади. Адже ніякий інший законодавчий орган не може привласнювати собі функції і повноваження судів. Тільки суди держава наділяє правом використовувати примусові повноваження державної влади, тобто у встановленому законом порядку визнавати особу винною у вчиненні злочину і призначити їй кримінальне покарання.

Система судів загальної юрисдикції

Загальні суди забезпечують захист прав і свобод громадян шляхом розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних та інших справ, їх система будується за принципами територіальності і спеціалізації. Принцип територіальності означає, що до системи цих судів входять районні (міські), міжрайонні (окружні), обласні та прирівняні до них суди і Верховний Суд України. Принцип спеціалізації передбачає спеціалізацію суддів зазначених судів, запровадження відповідних організаційних структур-галузевих судів для розгляду окремих категорій справ, а саме кримінальних, цивільних, сімейних.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Згідно зі ст. 125 Конституції України, а також з розділом 3 Концепції судово-правової реформи в Україні Верховний Суд України переглядає в апеляційному та касаційному порядку справи. розглянуті загальними судами, а також розглядає справи за ново виявленими обставинами.

Суди спеціальної юрисдикції

Зі ст.125 Конституції випливає, що в Україні мають бути створені суди спеціальної юрисдикції. До них насамперед треба віднести адміністративні суди, метою діяльності яких є розгляд спорів між громадянами та органами державного управління. Утворення таких судів передбачено Концепцією судово-правової реформи в Україні.

Є потреба й у розробці правових норм, пов'язаних з організацією та функціонування судів у справах неповнолітніх. Адже Закон України «про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. передбачає, що заходи примусового впливу до неповнолітніх правопорушників можуть визначати лише суди.

До судів спеціальної юрисдикції належать також господарські (арбітражні) і військові суди. Господарські (арбітражні) суди забезпечують захист прав і законних інтересів учасників господарських відносин _незалежно від форми власності, яку вони представляють). Систему цих судів складають обласні, прирівняні до них арбітражні суди та Вищий арбітражний суд України.

Військові суди розглядають лише справи про військові злочини та про соціальний захист військовослужбовців.

Конституція України встановлює, що вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

В Україні відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Згідно з Концепцією судово- правової реформи це означає, що обласні та прирівняні до них суди функціонують як суди апеляційної та касаційної інстанції щодо справ, розглянутих районними (міськими) чи міжрайонними (окружними) судами. До того ж , Верховний Суд може переглядати в апеляційному та касаційному порядку справи, які розглядались будь-яким загальним судом. Місцевими визначаються районні (міські) та міжрайонні (окружні) суди.

Усі судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Конституційний статус суддів.

Конституцією і законами України гарантується незалежність і недоторканість суддів. Незалежність суддів дістає вияв у тому, що вони підвладні лише закону і будь-який вплив на них неприпустимий. Недоторканість суддів поширюється на їх листування, засоби зв'язку, документи, службові і приватні приміщення. Судді всіх рівнів не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом.

Судді обіймають посади безстрокове, крім суддів Конституційного Суду України та судді, які призначаються на посаду судді вперше. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюються Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України в порядку, встановленому законом.

Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.

З метою забезпечення незалежності і недоторканості судів і суддів у ст. 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належності умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1. закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2. досягнення суддею 65 років;
3. неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я (мається на увазі тривала хвороба, каліцтво, недієздатність);
4. порушення суддею вимог щодо несумісності.
   Конституція (ст.127) встановлює, що професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої;
5. порушення суддею присяги;
6. набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7. припинення його громадянства;
8. визнання його безвісно відсутнім або оголошено померлим;
9. подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Конституція встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше 3 роки, проживає в Україні не менш як 10 років і володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають підготовку з питань юрисдикцій цих судів. Ці судді здійснюють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, що буде встановлений окремим законом.

Основні засади судочинства в Україні.

Судочинство в Україні проводиться суддею одноособове, колегією суддів в Україні чи судом присяжних.

Основними засадами судочинства є :

• законність;
• рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
• забезпечення доведеності вини;
• змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведення перед судом їх переконливості;
• підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
• забезпечення обвинуваченому права на захист;
• гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
• з абезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суд, крім випадків, встановлених законом;
• обов'язковість рішень суду.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»

Станом на 2007 рік, Президент України Віктор Ющенко підписав закон про внесення змін до закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Отже, згідно цього закону, виплата пенсій та допомоги за квітень буде здійснена в нових розмірах.

На основі статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» затверджено на поточний рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 492 гривні, з 1 квітня – 525 гривень, з 1 жовтня – 532 гривні та для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення:

• дітей віком до 6 років: з 1 січня – 434 гривні, з 1 квітня – 463 гривні, з 1 жовтня – 470 гривень;
• дітей віком від 6 до 18 років- 558 гривень, з 1 квітня – 595 гривень, з 1 жовтня – 604 гривні;
• працездатних осіб: з 1 січня – 525 гривень, з 1 квітня – 561 гривня, з 1 жовтня – 568 гривень;
• осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень.

Із вище згаданого, розміри деяких видів державної допомоги з 1 квітня, а також з 1 жовтня 2007 року становитимуть:

1. Буде надаватися допомога у зв’язку з вагітністю та пологами: мінімальний: з квітня – 140,25 грн., з жовтня – 142 грн.
2. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для: незастрахованих осіб: мінімальнай: – 90 грн; максимальний: з квітня – 280,5 грн., з жовтня – 284 грн.; застрахованих осіб: мінімальний: з квітня – 129,03 грн., з жовтня – 130,64 грн; максимальний: з жовтня – 284 грн.
3. Також допомога на дітей одиноким матерям на дітей віком: до 6 років: мінімальний: з квітня – 138,9 грн., з жовтня – 141 грн.; максимальний: з квітня – 231,5 грн., з жовтня – 235 грн.; від 6 до 18 років: мінімальний: з квітня – 178,5 грн., з жовтня – 181,2 грн.; максимальний: з квітня – 297,5 грн., з жовтня – 302 грн.
4. Також допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням на дітей віком: до 6 років: максимальний: з квітня – 463 грн., з жовтня – 470 грн.; від 6 до 18 років: максимальний: з 1 квітня – 595., з жовтня 604 грн.
5. Передбачена державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за принципом «гроші ходять за дитиною» на дітей віком: до 6 років: максимальний: з квітня – 926 грн., з жовтня – 940 грн.; від 6 до 18 років: максимальний: з квітня – 1190 грн., з жовтня – 1208 грн.
6. Передбачена щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним: максимальний: з квітня – 56,1 грн., з жовтня – 56,8 грн.

В результаті того, що розмір державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, а також набавка на догляд за ними виплачується у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і дітей відповідного віку, то з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається та виплачується у наступних розмірах:

1. інвалідам з дитинства I групи разом з надбавкою на догляд з 01.04.2007 року – 609 грн., з 01.10.2007 року – 616,5 гривень;
2. інвалідам з дитинства II групи з 01.04.2007 р. – 324,8 грн., з 01.10.2007 р. – 328,8 грн.; інвалідам з дитинства III групи з 01.04.2007 р. – 243,6 грн., з 01.10.2007 р. – 246,6 грн.; розмір надбавки на догляд за одинокими інвалідами з дитинства II та III групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду з 01.04.2007 року – 60,9 грн., з 01.01.2007 року – 61,65 гривень;
3. дітям інвалідам з 01.04.2007 року – 284,2 грн., з 01.10.2007 року – 287,7 грн. (без урахування надбавки на догляд);
4. дітям інвалідам, захворювання яких пов’язане Чорнобильською катастрофою з 01.04.2007 року – 426,3 грн., з 01.10.2007 року – 431,55 грн. (без урахування надбавки на догляд).

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 6 років з 01.04.2007 року складатиме 231,5 грн., 01.10. 2007 року – 235 грн., розмір надбавки на догляд за дитиною-інвалідом віком від 6 до 18 років з 01.04.2007 року – 297,5 грн., з 01.10.2007 року – 302 гривні.

Потрібно вказати, що з підвищенням прожиткового мінімуму зростають виплати, розміри яких визначаються у відсотках від прожиткового мінімуму. Згідно, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що інвалідам війни I, II, III груп пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються, відповідно, на 50, 40, 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Розмір підвищення з 01.04.2007 року складатиме, відповідно, 203,00 грн., 162,40 грн., 121,80;

Згідно вище згаданого, учасникам бойових дій – на 25% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, розмір підвищення з 01.04.2007 року складатиме 101,50 грн.

Учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір підвищення з 01.04.2007 року складатиме – 60,90 грн. та 40,60 грн.

Згідно до Закону України «Про донорство крові та її компонентів» Почесні донори України та колишнього СРСР мають право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 10% від затвердженого прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, розмір підвищення з 01.10.2007 року складатиме 52,50 грн.

Згідно статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»), пенсія за особливі заслуги складатиме в розмірі від 20 до 40% прожиткового мінімуму, який встановлено для осіб, які втратили працездатність. Розмір підвищення становитиме з 1 квітня 2007 року від 81,20 грн. до 162,40 грн.

Для того , щоб покращити пенсійне забезпечення найбільш незахищених верств населення для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», збільшений на 1 %. Отже, 1 квітня 2007 року мінімальний розмір пенсії за віком становитиме 410,06 грн., або збільшиться на 30 грн.

Невиконання законних вимог державного службовця

Державна виконавча служба належить до системи органів Міністерства юстиції України і реалізує виконання рішень судів і інших органів в співвідношенні з Законами України. «Про державну виконавчу службу» №202/98-ВР від 24 березня 1998 року, «Про виконавче провадження» № 606-XIV 21 квітня 1999 року, на яку покладено обов’язки своєчасного, якісного, повного виконання примусових рішень, які передбачені законом № 606- XIV статті 3.

До органів державної виконавчої служби належать:

1. департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
2. відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в Автономнвй Республіці Крим, обласних, управлінь юстиції міст Києва і Севастополя;
3. районних, міських, районних в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

У відповідності з Законом України «Про державну виконавчу службу» державними виконавцями є начальник, замісник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського, районного в місті відділу державної виконавчої служби.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження», то виконавчим провадженням буде називатися сукупність дій органів і посадових осіб, які направлені на примусове виконання рішень судів і інших органів (посадових осіб), які здійснюються способами і в межах повноважень, передбачених Законом, іншими нормативно-правовими актами, які видаються згідно з чинним Законом і іншими законами, а також рішеннями примусового виконання.

Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки

Відповідно до статті 83 КЗпП України грошова компенсація виплачується працівникові у разі його звільнення за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки тим працівникам, які мають дітей.

Працівники, які звільнилися з керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менше 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

До Оболонського районного управління юстиції звернулася громадянка Іванова О.П.:

«Моя мати отримує мінімальну пенсію. Батько отримував досить високу пенсію, але помер у 2005році. Чи можна матері переоформити батькову пенсію на себе і її отримувати? Щиро дякую.»

Шановна Іванова О.П., відповідно до ст. 37 закону України «Про пенсійне забезпечення", право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

a) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;

Стаття 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказує, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком (ст.46).

Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним згідно з статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а членам сім'ї, які досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років, - довічно.

Відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією

Відповідальність за вчинення корупційних діянь (стаття 7). Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» , корупційних діянь, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і звільнення з посади або інші усунення від виконання функцій держави. Таким особам забороняється займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення.

Вчинення корупційних діянь, передбачених Законом України «Про боротьбу з корупцією» , народним депутатом України , депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом або головою місцевої Ради народних депутатів тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виробничої посади. Рішення про дачу згоди на притягнення їх до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь і дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади приймається відповідною Радою на пленарному засіданні. Порядок притягнення народного депутата України до відповідальності у цих випадках визначається Законом України «Про статус народного депутата України» (2790-12). Таким особам забороняється балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи протягом п'яти років з дня притягнення депутатських повноважень або звільнення з посади та займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня припинення депутатських повноважень або звільнення з посади. (Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 171/97-ВР від 03.04.97)

Примітка. Під іншим усуненням від виконання функцій держави в цьому Законі розуміється дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади, а також само звільнення з військової служби військової особи (крім військовослужбовців строкової служби).

Хто збереже спадщину для спадкоємців?

Відповідно до статті 1283 Цивільного кодексу України охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належать спадкодавцеві

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом 'або іншими ушкодженнями здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

За загальним правилом суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, не включаються до складу спадкової маси, а передаються членам сім'ї спадкодавця.

Проте, у деяких випадках суми заробітної плати, пенсії, стипендії, ^ аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, можуть бути успадковані у загальному порядку. Цей випадок передбачений безпосередньо ст. 1227: за відсутності членів сім'ї спадкодавця перераховані вище суми входять до складу спадщини. Але ним можливість спадкування сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, не вичерпується. Наприклад, якщо відповідна сума була вислана спадкодавцю за його життя, але він не встиг її отримати, то вона входить до складу спадщини, оскільки з моменту висилки належить спадкодавцю на праві власності.

Державні органи, до яких ти можеш звернутися за захистом своїх прав:

До кого звертатися, кому довіряти, кого запитати?

• Майже кожен хоча б раз задавався цим питанням. В кожній місцевості існує ціла мережа організацій, служб, здатних кинути «рятувальний круг» тим, хто його потребує. Підлітки не знають, до кого звертатися, і тому не можуть вчасно отримати потрібну їм консультацію та допомогу, і врешті решт залишаються наодинці зі своїми проблемами. Інформація, яку ви отримаєте зараз, підкаже, куди і до кого звертатися за допомогою щодо захисту своїх прав.

Державні органи, до яких ти можеш звернутися за захистом своїх прав:

• Оболонське районне управління юстиції у м. Києві - Вул.Полярна, 13-А; Служба у справах неповнолітніх - вул. Мате Залки 5-Б; Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - вул. Л. Гавро, 7-Г; Всеукраїнська дитяча лінія - 8-800-500-21-80 (безкоштовно).
• Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» діти мають право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів та скаргами про їх порушення. Закон гарантує кожній дитині право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
• Жодна дитина не може бути об'єктом незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
• Закон України «Про освіту» забов'язує педагогічних та науково-педагогічних працівників додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких форм або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Інформація щодо спадкової трансмісії

Відповідно до статті 1276 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємиць за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Якщо спадкоємець за законом або за заповітом помер після відкриття спадщини, але не встигнувши її прийняти (не подав заяву до нотаріальної контори або не прожив разом зі спадкоємцем), але шість місяців для прийняття спадщини ще не пройшли, то доля спадщини відходить до його спадкоємців за законом, або якщо він встиг скласти заповіт, то до його спадкоємців за заповітом.

Спадкоємці померлого успадковують лише тільки ту частину спадщини, яка перейшла б до померлого спадкоємця, не торкаючись тієї частини, на яку претендують інші спадкоємці. Але ці правила не стосуються обов'язкової долі у спадщині. Права на обов'язкову долю у спадщині мають особи, що на день смерті спадкодавця були непрацездатними незалежно від віку, або отримували від спадкодавця необхідну їм матеріальну допомогу. Таким чином, право на обов'язкову долю у спадщині носить індивідуальний характер та застосовується тільки до особи, що відповідає обумовленим вимогам та не може бути розповсюджена на її спадкоємців.

Право на прийняття спадщини спадкоємці, що приймають спадщину у порядку спадкової трансмісії, здійснюють на загальних підставах протягом того строку, що залишився після смерті їх спадкодавця, що прийняв спадщину але не встиг її отримати у зв'язку зі смертю. Якщо строк, що залишився для подання заяви про прийняття спадщини, менший ніж три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Правила цієї статті поширюються на спадщину, як за законом так і за заповітом. Слід відрізняти спадкову трансмісію від спадкоємства у порядку представлення, яке наступає у випадку, коли спадкоємець помер раніше спадкодавця, тоді спадкують тільки родичі спадкодавця. Спадкоємці померлого спадкодавця подають заяву про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини попереднього спадкодавця.

Що являє собою договір позики і у якій формі укладається договір позики

В першу чергу слід вказати, що договір позики - це угода, за якою позикодавець передає у власність позичальникові безоплатно або за певну винагороду грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою - тобто така річ є замінною.

Слід визначити, що позикодавець - це той , хто надає, а позичальник – той, хто бере позику.

Договір позики укладається між позикодавцем та позичальником. Сторонами договору можуть бути громадяни, які усвідомлюють значення своїх дій і можуть ними керувати та мають достатній рівень правоздатності. Здатність мати цивільні права та обов'язки мають усі громадяни. Але, у деяких випадках, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов’язуватися з досягненням особою відповідного віку.

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту, коли позикодавець передає позичальнику майно у власність.

В цивільному праві під терміном «майно» мається на увазі не тільки речі чи предмети, а й грошові кошти чи інші цінності.

Саме з моменту передачі грошей або речей, що є предметом позики, позичальник стає їх власником.

Предметом договору можуть бути гроші або інші замінні речі, визначені родовими ознаками. Гроші можуть позичатися готівкою або шляхом безготівкових розрахунків. При безготівкових розрахунках моментом передачі коштів вважається момент зарахування їх на рахунок позичальника або, за його вказівкою, на рахунок третьої особи, якщо інше не передбачено самим договором. Крім національної валюти, предметом позики може бути також Іноземна валюта, але за умови додержання вимог валютного законодавства.

Моментом передачі інших речей, визначених родовими ознаками, може бути не лише передача речі в натурі, а й вручення товаророзпорядчих документів на це майно.

Будь-яка обіцянка надати у майбутньому позику, підписати договір, або вказати у договорі на строк, протягом якого відбудеться передача позики, не мають юридичного значення.

Договір позики укладається у письмовій формі у таких випадках:

• якщо сума договору не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
• якщо позикодавцем є юридична, особа.

Якщо сума договору менш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (на сьогодні це 17 грн.), договір позики може укладатися в усній формі, за винятком договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір позики може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. На практиці сторони часто не дотримують письмову форму, а обмежуються складанням позичальником боргового документа - розписки і передачею її позикодавцеві.

Розписка є документом, що підтверджує передачу грошей позикодавцем позичальнику. Однак слід мати на увазі, що розписка не є письмовою формою договору позики і не змінює її. Розписка позичальника або Інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, є лише борговим документом, що підтверджує укладання договору позики. Розписка або інший документ (акт приймання-передачі, рахунок-фактура на товари), якщо вони знаходяться у позикодавця, засвідчують факт отримання позики.

Передача суми позики може також посвідчуватись такими цінними паперами, як вексель та облігація.

За бажанням сторін договір може бути посвідчений нотаріусом.

Договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі - якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За користування позикою позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Плата для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, яка надається у позику.

Розмір І порядок одержання процентів встановлюються договором. Відсотки можуть нараховуватись за кожен день, місяць, квартал чи рік і сплачуватись позичальником повністю одночасно з отриманням або поверненням предмета позики, або ж періодично частинами