СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ

Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт визнано недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або вона розпорядилася лише частиною свого майна, настає спадкування за законом. Отже спадкування за законом має місце тоді, коли не існує заповіту.

Підставами закликання до спадкування за законом є споріднення, сімейні стосунки, шлюб, усиновлення, перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, які спадкую одночасно.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Крім цього законодавством встановлено можливість зміни черговості одержання права на спадкування.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який має право на обов’язковому частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкуванням разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого боку, прирівнюються до родичів за походженням.

Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням – має право на спадкування як спадкоємець другої черги за законом.

Законодавством встановлено п’ять черг спадкування за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Діти успадковують після смерті своїх батьків, як батька, так і матері. Якщо навіть шлюб між батьком і матір’ю був незареєстрований, але в свідоцтві про народження дитини, вони зазначені як її батьки, то після їх смерті, дитина має право на спадок і після матері і після батька.

Крім того, діти народжені від шлюбу, пізніше визнаного не дійсним, не втрачають право спадкоємства після смерті батьків.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. До спадкування закликаються родичі за другою чергою, у разі коли не має серед живих спадкоємців першої черги або якщо вони не виявили бажання прийняти спадщину.

У третю чергу права на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу права на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

У п’яту чергу на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при чому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня.

Ступінь поріднення визначаються за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п’яту чергу права на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членом його сім’ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або не працездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані такі документи: довідки органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, правлінь ЖБК або з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців; довідки орану соціального захисту населення про призначення пенсії у зв’язку втратою годувальника. Ці документи повинні містити відомості про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця.

Не працездатність за віком перевіряється за паспортом чи свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров’я - за пенсійною книжкою чи довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Спадкування за заповітом передбачено можливість спадкування за правом представлення.

Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця не включаються до жодної з черг спадкоємців за законом.

Але з цього не виходить, що вони не визнаються спадкоємцями за законом ні при яких обставинах. Вони є спадкоємцями за законом, якщо на момент відкриття спадщини не має в живих того родича, який би був спадкоємцем. Тобто це батько чи мати, дід чи баба, брат чи сестра спадкодавця, що повинні були б успадкувати, але померли до відкриття спадщини.

Спадкування за правом представлення може мати місце тільки тоді, коли спадкоємець, у якого б виникло право на спадкування, якби він був живий, вмирає раніше спадкодавця. Наприклад, син помирає раніше свого батька.

Особами, що спадкуються за правом представництва, в порядку першої черги є онуки, правнуки, праправнуки і т. д. При цьому, онуки закликаються до спадкування, тільки при умові, що їх батько або матір, які за життя закликалися б до спадкування, на момент відкриття спадкоємства, вже померли. В свою чергу, правнуки закликаються - тільки при умові смерті одного зі своїх батьків та діда чи баби, які б закликалися до спадкування.

Особами, що спадкують за правом представництва, в порядку другої черги є прабаба, прадід, племінники спадкодавця. Вони закликаються до спадкування при умові смерті, відповідно, їх дітей (діда, баби, спадкодавця) та матері чи батька (сестри, брата спадкодавця).

Особами, що спадкуються за правом представництва, в порядку третьої черги є двоюрідні брати та сестри спадкодавця.

Спадкоємці за правом представлення спадкують ту частину майна, яка належала б особі, яку вони заміщають собою. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Також ми розглянемо, який розмір частки у спадщині спадкоємців за законом. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Якщо в складі спадщини є майно. Розпорядитися яким спадкоємці можуть лише за наявності свідоцтва про право на спадщину (жилий будинок, автомобіль, грошовий внесок тощо), то поділ провадиться шляхом вчинення нотаріально посвідченого договору.

Якщо згоди щодо поділу майна спадкоємцями не досягнуто, поділ спадку провадиться у судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або заповітом.

Провідний спеціаліст
Оболонського районного управління
юстиції у м. Києві
Шумайко Надія Володимирівна