Особливості утворення виборчих комісій на позачергових виборах депутатів.

Згідно Закону України про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» окружні виборчі комісії утворюються Центральною виборчою комісією на двадцятий день після початку виборчого процесу. Кандидатури до складу окружних виборчих комісій подаються від депутатських фракцій, які були утворені у поточному скликанні Верховною Радою України. Подання щодо кандидатур від фракцій підписується головою фракцій, підпис якого засвідчується в Апараті Верховною Радою України або нотаріально та вноситься до Центральної виборчої комісії не пізніш як на восьмий день після початку виборчого процесу.

Кількість кандидатур, які входять до складу окружної виборчої комісії за поданням кожної фракції, визначається Центральною виборчою комісією не пізніше наступного дня після початку виборчого процесу. Керівні посади в окружних виборчих комісіях розподіляються в порядку, встановленому Законом України «Про вибори народних депутатів України». Голова і секретар однієї комісії не можуть бути представниками лише коаліції чи опозиції.

Якщо на восьмий день після початку виборчого процесу не надійшли подання від фракцій, або кількість запропонованих фракцією осіб до складу окружної виборчої комісії становить менше, ніж встановлена кількість представництва для цієї фракції, право подання кандидатур у кількості, яка необхідна для дотримання представництва коаліції (опозиції), переходить до інших фракцій, які входять відповідно до коаліції або опозиції. Таке подання може бути внесене не пізніше наступного дня після закінчення строку внесення подань.

У разі після закінчення строку не пізніше наступного дня після закінчення строку внесення подань не надійшли подання щодо складу окружної виборчої комісії або якщо кількість запропонованих до складу окружної виборчої комісії осіб становить менше 20-ти, Центральна виборча комісія зобов'язана утворити окружну виборчу комісію за поданням голови центральної виборчої комісії у складі 12-ти осіб з обов'язковим урахуванням кандидатур, поданих від фракцій.

Дільничні виборчі комісії звичайних та спеціальних дільниць утворюються не пізніш як за 15 днів до виборів, а у винятковому випадку утворення виборчої дільниці одночасно з утворенням виборчих дільниць, за поданням фракцій.

Дільнична виборча комісія утворюється у складі:

1. для малих дільниць -9-14 осіб;
2. для середніх дільниць - 13-14 осіб;
3. для великих дільниць - 18-23 осіб.

Подання щодо кандидатур від фракцій підписується та вноситься головою фракції, підпис якого на відповідному поданні або дорученні засвідчується в Апараті Верховної Ради України чи нотаріально. Зазначене доручення дійсне до дня виборів включно, якщо інше не вказано в дорученні. Разом із поданням надається копія доручення, яке зберігається у відповідній комісії. Подання вноситься до відповідної виборчої комісії, не пізніш ніж за 20 днів до дня виборів, при цьому особа, уповноважена на внесення подання, пред'являє один із цього документів.

Кількість кандидатур, які входять до складу дільничної виборчої комісії від кожної фракції, визначається центральною виборчою комісією за сорок днів до дня виборів, виходячи із обмежень кількісного складу комісій та з дотриманням рівного представництва від кожної фракції.

Якщо за 20 днів до дня виборів подання щодо складу дільничної виборчої комісії не надійшли або якщо кількість запропонованих до складу дільничної виборчої комісії осіб становить менше мінімальної кількості, окружна виборча комісія зобов'язана утворити дільничну виборчу комісію за поданням голови окружної виборчої комісії у мінімальному складі з обов'язковим урахуванням кандидатур, поданих від фракцій.

Роз'яснення щодо порядку утворення дільничних виборчих комісій та розподілу керівних посад у цих комісіях при проведенні позачергових виборів депутатів приймається центральною виборчою комісією не пізніш ніж за 30 днів до дня виборів.

На сьогоднішній день чоловіки і жінки мають рівні права і можливpості, які регулюються Конституцією України, Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який набрав чинності 01.01. 2006 року та іншими нормативно-правовими актами.

Перш за все, слід зазначити, що рівні права жінок і чоловіків - це відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі. Потрібно також вказати, що тендерна політика - це рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Для забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків державна політика спрямована на:

• утвердження тендерної рівності;
• недопущення дискримінації за ознакою статі;
• забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
• забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків, підтримку сім'ї;
• формування відповідального материнства і батьківства;
• захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

Із вище вказаного закону, слід відзначити, що дискримінація за ознакою статі (дискримінація за ознакою статі - це дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків) забороняється.

Питаннями забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків займаються:

1. Верховна Рада України.
2. Уповноважений Верховною Радою України з прав людини.
3. Кабінет Міністрів України.
4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
5. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначені в їх складі уповноважені особи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
6. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян сприяють збалансованому представництву статей в управлінні та прийнятті рішень.

Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків реалізується у громадсько-політичній сфері, соціально-економічній сфері, у сфері освіти. Потрібно також вказати, що особи будь-якої статі або групи осіб мають право надсилати повідомлення про порушення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок у разі, якщо вичерпані внутрішні засоби правового захисту або якщо застосування таких засобів захисту невиправдано затягується.

Особа має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі чи сексуальних домагань.

До цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності притягаються особи, що є винними в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.